Він підкреслював, що вчителі “повинні перш за все навчати найнеобхіднішого – благочестю, затим доброчинностей у поводженні з людьми і, нарешті, здобуття успіхів у науках” [Т.2. Виходячи з позиції сенсуалізму, Коменський в основу пізнання і навчання поставив чуттєвий досвід і теоретично обґрунтував та детально розкрив принцип наочності. Оскільки в школі потрібно вивчати саме речі, а не слова, які їх означають, то необхідно починати навчання “не з словесного тлумачення про речі, а з реальних спостережень за ними. І лише після ознайомлення з предметом нехай іде мова про нього більш конкретно” [Т.1.
Звідси, ніби з центру, немов описуючи коло, провели межу міста. Вклавши в плуг мідний сошник, вони запрягли разом бика і корову, засновник сам пропахав глибоку борозну за визначеною межею. Цією лінією позначили контури стіни. Там же, де намагалися влаштувати ворота, сошник витягували з його кубла, плуг підводили над землею, і борозна уривалася. Тому вся стіна вважається священною, окрім воріт. Заснування Рима римляни святкують, називаючи цей день днем народження вітчизни.
Бо є деякі місця, внаслідок природних умов перешкоджаючі руху голоси…» (Там же, V, 6; 8). Однак, навіть після прийняття цього едикту на апеннінському півострові жерці, за згодою імператора, все ж ще продовжували організовувати гладіаторські бої. Жерці, хлібом для яких було служіння кривавим культом, не хотіли розлучатися зі своїми звичними і зрозумілими ритуалами, і з їх легкої руки гладіаторські бої мало не відродилися. Однак, в 357 році імператор Костянтин другий заборонив військовозобов’язаним юнакам вступати в гладіаторські школи, а в 399 закрилася остання з них. Але, розлучитися зі звичкою бачити смерть, яка живе в суспільстві довгий час, було не так-то просто. Через п’ять років, знадобився новий імператорський указ рішуче і безповоротно забороняє організацію як шкіл, так і гладіаторських боїв. Приводом для цього послужила трагічна загибель християнського послушника в 404 році, нікого Телемаха.
СВЯТА І ВИДОВИЩА В РИМІ
З часів Ромула римський цар був полководцем, суддею і головним жерцем міста. Царя постійно супроводжували охоронці-ліктори, з різками та сокирами, готові за царським словом стратити або випороти громадянина, що завинив. Влада царя називалася імперією і мала важливу особливість — цар не міг призначити спадкоємця, нового правителя обирав народ. Для підготовки до змагань гладіатори використовували поряд з бігом та заняттями зі зброєю систему ізогеометричних тренувань (атлетичній гімнастиці без снарядів, основаній на самосупротиві). Популяри діяли в інтересах плебеїв, виступали проти фракції оптиматів. Найбільша активність популярів припала на часи діяльності братів Гракхів (друга половина II ст. до н. е.).
Нобілітет (від лат. Nobilitas — знать) — у давньоримській республіці, правляча верства держави, яка складалась з патриціїв і багатих плебеїв. Починався Форум з мармурової арки, увінчаної величезною бронзовою колісницею. Саме на таких в’їжджали сюди вслід за полоненими і трофеями полководці-тріумфатори. Капітолійський пагорб, найменший з усіх пагорбів Рима, височіє біля південного берега Тібру, на північний захід від Палатінського пагорба, над розташованому в долині форумом, та 46 м над рівнем моря.
фішок при тренування біцепса
Тому він радив уважно вивчати природні прагнення і потреби людей, сприяти забезпеченню їхньої природної потреби в пізнанні. Виховання не передбачає ніяких інших завдань, крім розвинутку природних здібностей дитини, шляхом залучення її до діяльності. Вчинки першого роду ображають велич божу, а другого – підривають основу всіх доброчинників; вчинки третього роду заважають швидким успіхам у навчанні.
Заяві Комітету ремісників Філадельфії наголошувалося про недопустимість того, що народ, який отримав право вибирати уряд, користуватися владою, бути творцем власної долі, залишався неосвіченим. Без поширення освіти, заявляли вони, не може бути справжньої свободи. Ґрунтовна освіта повинна бути засобом виховання твердого характеру, моральності і розумної волі. Недоліком у навчанні рахунку було те, що учні довго не знайомилися з цифрами і не виконували письмових вправ. Але це ніскільки не применшує внеску Й. Песталоцці в розробку проблем методики навчання математики. Він вказував на ті можливості у розвитку логічного мислення, які можуть принести заняття дітей “числом” і “формою”, якщо ці знання ґрунтуються на природовідповідній основі.
Після народження дитини немовляти клали до ніг батька. Він повинен був взяти його на руки, щоб продемонструвати, що приймає його в свою сім’ю. На дев’ятий день після народження дитини давали ім’я і особливий амулет, який повинен http://petkafilm.com/ був захищати його від злих духів. Римляни намагалися харчуватися різноманітно. На сніданок їли хліб, тістечка з медом, оливками і інжиром. Запивали розведеним вином або водою. На обід подавалися різноманітні страви.
МАТЕРІАЛ ДО ТЕМИ «ДАВНІЙ РИМ У VIІІ—І СТ. ДО Н. Е.»
Саме в цей час серед повстанців почалися розбіжності, які, врешті-решт, призвели до розколу між ними і поразки. Поховавши Рема, Ромул заходився будувати місто. Він запросив з Етрурії чоловіків, які в усіх подробицях навчили його потрібних обрядів, настанов і правил. На нинішній площі для народних зборів вирили круглу яму і поклали до неї усе те, що люди визнавали для себе корисним, а потім кожний кинув туди жменю землі, принесеної з тих країв, звідки він прийшов, і всю цю землю перемішали.
Для викладання запрошувалися освічені наставники (модзгуарі). Здібні діти продовжували навчання у Візантії, Гелатскій академії, яка називалася “другими Афінами”, або в Ікалтойській академії, навчальна програма якої окрім “семи вільних мистецтв” передбачала й медичну освіту. Безпосереднє їх спілкування з західноєвропейськими гуманістами було надзвичайно вчасним і плідним.
Перший аспект характеру формується раніше, другий – пізніше, разом з накопиченням уявлень і розвитком розуму. У шкільному віці можуть бути сформовані лише початки суб’єктивного характеру. Те добре, хороше, що закладене в дитині від природи, повинно слугувати опорою для впливу на душу, відправною точкою для її руху вперед, що пов’язане з переборенням всього негативного, що заважає їй наблизитися до доброчинників. Взаємодія об’єктивного і суб’єктивного аспектів характеру повинна викликати у вихованця дисгармонію, створювати конфлікт з самим собою, оскільки він сам себе повинен виховувати – такий шлях руху до “морально виваженого” характеру. Для забезпечення свідомого засвоєння знань необхідно постійно збуджувати інтерес до знань, уміння викликати і підтримувати який визначається переважно якістю викладання. Дотримання такої послідовності сприяє ґрунтовному засвоєнню знань учнів, застерігає їх від непродуманих дій. Процес виховання – це творча справа, в ній не повинно бути рутинних і одноманітних прийомів.
Вони засуджували енциклопедичність освіти, коли учні вивчають і запам’ятовують величезну кількість непов’язаних між собою фактів. Прихильники нового виховання визнавали важливість набуття молоддю тільки логічно пов’язаних знань, що мають практичне використання і допомагають правильно зрозуміти явища і факти навколишнього життя. В умовах кінця ХІХ ст. Повсюдно зростала участь державних органів в управлінні та зміні характеру діяльності загальноосвітньої школи. У кінці століття майже в усіх розвинених країнах Європи і Америки були видані закони про обов’язкову початкову освіту.
Проте майже в кожній багатій родині утримувалися вчителі для навчання дівчат. Широкою популярністю користувалася школа для дівчат, створена Акбаром при його палаці. Епічний Кришна виховувався спочатку серед ровесників у спільних іграх і праці. Пізніше батьки віддали його на навчання до мудрого брахмана.
По-четверте, є учні слухняні й допитливі в навчанні, але повільні і мляві. Хай вони пізніше прийдуть до мети, зате будуть міцніші, як буває з пізніми плодами. Вдалим порівнянням нашого розуму є також порівняння з оком або дзеркалом.
Песталоцці про “розвиваюче й освітнє навчання”, відзначивши, що формальна освіта нерозривно пов’язана з матеріальною. Цінність мають лише ті знання, які набуті учнем самостійно. І сьогодні актуально звучать положення А.
Джентльмена потрібно навчити письму, читанню, малюванню, рідної мови, французької мови, географії, арифметиці, геометрії, астрономії, етиці, бухгалтерії, верховій їзді і танцям, дати основні відомості з історії і законодавства. Ця програма рішуче розривала з середньовічними традиціями. Кожен з пропонованих Локком навчальних предметів повинен приносити дитині відповідну користь, готувати її до життя. У навчальному плані Коменський передбачав вивчення традиційних у той час “семи вільних мистецтв”. Однак, при уважнішому розгляді в ньому виявляється ряд принципових новин, які зближують цю школу з школою нового часу.
До початку IV століття гладіаторські бої і звірині цькування стали поступово приходити в занепад. Це був час, коли колись Велика Римська імперія стала буквально знемагати під ударами численних «варварських» племен. Ситуація погіршувалася безперервною економічною кризою – самі римляни практично не працювали, а привозили, безперервно дорожчали. А тому у римських імператорів того періоду вистачало турбот, крім будівництва дорогих ігор. І, тим не менш, вони тривали, хоча вже і без колишнього розмаху. Остаточно гладіаторські бої були заборонені за 72 роки до падіння Римської імперії.